Історія Сумщини

На цій сторінці Ви можете дізнатися про історію нашої області.

Сумська область

 1. Загальні відомості

 Адміністративний центр - Суми

 Сумська область розташована в північно-східній частині України. Сусідами її на півдні і південному сході є Полтавська і Харківська, на заході – Чернігівська області. На півночі і сході протягом 498 км її межі збігаються з українсько-російським кордоном, де область межує з Брянською, Курською та Бєлгородською областями Росії.

 Область розташована в межах двох фізико-географічних зон – Полісся та Лісостепу. На Поліссі переважають дерново-підзолисті грунти, в лісостеповій частині – глибокі малогумусні чорноземи та вилугувані середньогумусні чорноземи.

 Загальна площа Сумщини становить 2383,2 тис. га (3,9% від території держави), в тому числі 1705,2 тис. га сільськогосподарських угідь (71,6% від загальної площі), з яких 1236,5 тис. га рілля (51,9%), 454,3 тис. га (19%) ліси та лісовкриті площі. По території області протікає 165 річок, протяжність яких складає 5,4 тис. км. Найбільші з них – Десна, Сейм, Сула, Псел, Ворскла. В межах області розташовані 33 великих озера та більше 1600 ставків і водойм з загальним об’ємом води майже 130 млн. м3. Площа природно-заповідного фонду області становить 156,5 тис. га (6,57% від загальної площі).

 Адміністративно-територіальний поділ

 Сумська область створена 10 сiчня 1939 року. До неї ввiйшли 12 районiв Харкiвської, 17 районiв Чернiгiвської та 2 райони Полтавської областей. Нині в її складi 18 районiв, 15 мiст, із них 7 - обласного підпорядкування, 20 селищ мiського типу, 384 сiльради, 1500 сiльських населених пунктiв. Найбільші міста - Суми, Конотоп, Охтирка, Ромни, Шостка.

 Кордони

 Сумська область розташована в пiвнiчно-схiднiй частинi України. На пiвночi та сходi вона межує з Брянською, Курською, Бєлгородською областями Росiї, на пiвднi та пiвденному сходi - з Полтавською i Харкiвською, на заходi - з Чернiгiвською областями України.

 Населення

 Населення - 1 млн. 369 тис. 800 осіб станом на червень 2001 р., з них мiського - 886100 осіб, сiльського - 483700 осіб.

 2. Історія

 Заселення території сучасної Сумщини розпочалося приблизно 15 тис. рокiв тому. Починаючи з перших столiть до н.е., вся територія сучасної Сумської області входила до складу земель, на яких проживали раннi слов'янськi племена. В VII-X ст. територію сучасної Сумщини населяло слов'янське плем'я сiверян. Тривалий процес соцiально-економiчного розвитку схiдних слов'ян зумовив формування феодальних вiдносин й утворення однiєї з наймогутнiших держав свого часу - Київської Русi, про велич i могутнiсть якої Михайло Грушевський писав: "На кiнець IX ст. уже багато земель до Києва належало, київським князям дань давало - не тiльки українськi, а й iншi, аж пiд теперiшнiй Петербург та Москву".

 До Київської Русi входили i землі сучасної Сумщини. Розташований на кордонi зi степом край, незважаючи на постiйнi напади кочiвникiв, був порiвняно густо заселений. На територiї областi вiдомо понад 80 давньоруських городищ, поселень, могильникiв. Крiм невеликих поселень, iснували й великi мiста, про якi розповiдають давньоруськi лiтописи: Ромни, Вир, В'яхань, Путивль, Попаш, Глухiв, Зартий. Територiя Сумщини була ареною запеклих мiжкнязiвських вiйн, особливо в 40-х роках XII ст. Використовуючи феодальнi мiжусобицi, половцi посилили натиск на руськi землi. Нашому краю, його людям, подвигам i славi, помилкам i поразкам присвячено найвидатнiшу пам'ятку Київської Русi - "Слово о полку Iгоревiм". На початку 20-х рокiв ХIII ст. зi сходу насунули монголо-татарськi орди. Велич i могутнiсть змiнилася занепадом i пригнобленням. В 50-60-х роках XIV ст. наш край входив до складу Великого князiвства Литовського, Рiчi Посполитої. Славу Київської Русi намагався вiдродити Богдан Хмельницький. У роки Визвольної вiйни i до смертi гетьмана iснувала українська держава, до складу якої входила i територiя Сумщини, а саме: Глухiвщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пiзнiше цi землi ввiйшли до складу Гетьманської України, а пiвденно-схiдна частина належала Слобожанщинi. Великими мiстами були Глухiв, Кролевець, Конотоп, Ромни, Путивль, Суми.

 Землями Сумщини проходило вiйсько гетьмана I. Виговського. Саме тут, пiд Конотопом, вiдбулася знаменита Соснiвська битва, в якiй українська армiя перемогла росiйську. В 1708-1709 рр. населення Сумщини опинилося в центрi боротьби гетьмана Мазепи з росiйським царем Петром I. Трагедiя народу полягає в тому, що частина громадян пiдтримала гетьмана, iншi - царя, а це призвело до численних репресій, жертв, страт. Саме в Лебединi були страченi прибiчники гетьмана Мазепи, в Сумах проголошено манiфест із засудженням Мазепи. Пiсля руйнування гетьманської столицi Батурина столицею Гетьманської України став Глухiв. Пiсля скасування Катериною II в 1764 р. гетьманської влади на Лiвобережжi та в 1765 р. полкового устрою i самоврядування в Слобiдськiй Українi на Сумщину було поширено адмiнiстративно-територiальний подiл Росiйської iмперiї, а потiм, за винятком стислого перiоду з 1917 р. до початку 1919 р., коли знову вiдродилася українська державнiсть, - тоталiтарної Росiйської радянської соцiалiстичної держави.

 20-40-вi роки - це перiод репресiй проти прибiчникiв iнших партiй, а потiм i проти комунiстiв, яких звинувачували в шпигунствi, саботажi, буржуазному нацiоналiзмi, участi в терористичних органiзацiях. Усi вони названi "ворогами народу", а реабiлiтацiя відбулася лише в 50-тi, для декого - в 90-тi роки. Серед репресованих - вихiдцi iз Сумщини: поети i письменники Б.Д. Антоненко- Давидович, М.К. Зеров, П.Й. Капельгородський, поет i художник Н.Х. Онацький, iсторики В.О. Пархоменко, М.П. Василенко, В.Д. Юркевич, археологи М.Я. Рудинський, М.О. Макаренко, геолог М.Г. Свiтальський, командарм I.Ф. Федько, педагог М.Л. Довгополюк.

 Сумщина стала базою масового партизанського руху. Тiльки в пiвнiчних районах областi було створено 35 партизанських загонiв. Воювали сумчани i в Українськiй повстанськiй армiї: переважна бiльшiсть потрапляла до УПА. Одним iз лiдерiв Органiзацiї українських нацiоналiстiв був син поета О.Олеся Олег Ольжич, страчений фашистами в 1944 роцi.

 Сумщина - батькiвщина вiдомих дiячiв науки i культури: фiлософа i критика М.О. Антоновича, фiлолога О.О. Потебнi, астронома О.М. Савича, поетiв П.А. Грабовського та Я.I. Щоголева, iсторика О.М. Лазаревського, педагога Т.Г. Лубенця, бiблiографа С.I. Пономарьова, живописця i педагога М.I. Мурашка, художника Г.I. Нарбута і багатьох iнших.

 Найбільш цікавими об'єктами туризму є: пам'ятки архітектури XVII-XIX століть у місті Путивль, пам'ятка садово-паркового мистецтва і архітектури-парк і палац XIX століття у селищі Кияниця; пам'ятки архітектури XVIII - XX століть, музеї: художній і декоративно-ужиткового мистецтва, будинок-музей видатного письменника А.П.Чехова у місті Суми; пам'ятки архітектури XVIII-XIX століть у містах Ромни, Лебедин та Охтирка.

3. Культура і традиції

 Суми сьогодні - це красиве сучасне місто, в якому історичні пам'ятки і неторкані куточки природи органічно поєднуються, створюючи неповторні ансамблі. У центрі міста стоїть Воскресенська церква - унікальний пам'ятник архітектури кінця XVII століття, який увібрав кращі риси давньоруського та українського дерев'яного зодчества.

 Сумчани пишаються своїм художнім музеєм, одним із найдавніших і найцікавіших в Україні. Твори живопису, графіки і скульптури розмістилися в будинку колишнього казначейства, пам'ятнику архітектури XIX ст.

 У збірках західноєвропейського мистецтва - роботи італійських, фламандських, голландських, французьких майстрів кінця XVI - початку XX століть.

 Колекція українського дореволюційного мистецтва містить ряд ікон XVIII в., чудові парсуни, офорти Т. Шевченка тощо.

 4. Природа

 Сумщина - унікальний у природному відношенні куточок України. Область нараховує 168 об'єктів та територій природно-заповідного фонду (український степовий заповідник Михайлівська цілина, заказники, дендропарк, заповідні урочища). Область приваблює мальовничими берегами численних річок, джерелами питної води з цінними лікувальними і питними властивостями. Пам'ятки архітектури є в Путивлі, Ромнах, Лебедині, Охтирці.

 Природно-заповідний фонд області

 Природно-заповiдний фонд областi представлений унiкальними та найкраще збереженими природними територiями та об'єктами майже всiх типiв та категорiй. Сьогоднi їх кiлькiсть досягла 208i становить 158164,27 га або 6,64 % вiд загальної територiї областi. Це один з найкращих показникiв на Українi.

 В областi iснують: один нацiональний природний парк, вiддiлення природного заповiдника, 10 заказникiв, 3 пам'ятки природи, 2 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення; 2 регiональних ландшафтних парки, 29 заповiдних урочищ, 54 заказники, 62 пам'ятки природи, 19 паркiв-пам'яток садово-паркового мистецтва та 1 ботанiчний сад мiсцевого значення.