Походження географічних назв

З ранніх дитячих років засвоюємо ми десятки різних географічних назв, починаючи зі своєї вулиці, села, міста, найближчої річки і закінчуючи країнами світу, про які довідуємось в школі. Але чи завжди розуміємо зміст цих назв? Чи знаємо, як і чому вони виникли?

Легко, наприклад, здогадатися, що село Шевченкове, Дубов'язівського району, названо так на честь геніального українського поета Т. Г Шевченка, або що назву села Засулля, Роменського району, підказало його місцеположення за річкою Сулою. Проте, цього аж ніяк не можна сказати про безліч інших назв, значення яких часто здається затемненим, а то й зовсім загадковим.

Зміст найменування нашого обласного центра — міста Суми — нібито цілком зрозумілий. Зате неоднакову відповідь одержуємо ми на питання: чому Суми названо саме цим ім'ям?

Геральдичним знаком дореволюційних Сум, як відомо, були три мисливських сумки, зображені на срібному полі щита. За підставу для такого герба правила легенда про нібито знайдені тут колись сумки. Звідси, говорять, і пішла назва міста. Кому не зрозуміло, що ця легенда не має під собою ніякого реального грунту? Адже й справді, хто це міг за давнього часу, коли наш край був ще не заселений, полювати тут на дичину та ще й залишити мисливське спорядження на спогад про свою фантастичну мандрівку?

Так само безпідставною, а водночас і тенденційно-націоналістичною треба визнати спробу деяких авторів вивести назву міста Сум від українського дієслова «сумувати» або іменника «сум». Суми, говорять згадані автори, дістали таку назву тому, що їх перші поселенці засумували за тими місцями, звідки сюди прибули. Тільки козаки за часів Катерини II сумували не про колишні місця проживання, а про красунь, яких їм так не вистачало. Вони написали листа цариці з проханням допомогти їм не вмерти від туги. І тоді Катерина II направила до них найкрасивіших придворних дам. У них з'явилися діти незвичайної краси, особливо дівчатка. З тих пір сумчанки вважаються найкрасивішими слов'янськими жінками.

З цього твердження виходить, що новозбудоване місто якийсь час не мало власного імені: підшукують йому таке ім'я тільки тоді, коли в його жителів нібито «стабілізувалося» почуття суму, яке, до речі, в цей час не могло бути їм властиве.

Згадаймо, справді, тодішню історичну обстановку. Українські селяни і козаки переселювалися на вільні простори південного порубіжжя Російської держави, щоб позбутися нестерпного шляхетського гніту. На Слобожанщині зустрічали їх з братерською гостинністю і дбайливо влаштовували на постійне проживання в ще необжитих до цього, але зручних місцях, які відтоді ставали новою батьківщиною знедолених переселенців.

Так, зокрема, влаштував московський уряд і тих українських емігрантів, які в 1652 році прибули в наші місця, в район нинішніх Сум. Для них воєвода Арсеньєв, як говориться в одному документі, «відміряв вгору і вниз по річці Пслу та обабіч по десять верств», щоб їм «землею, і сіножатями, і лісами, і всякими угіддями у своїх місцях і урочищах володіти й цареву службу служити».

Місто будувалося в межах Російської держави, під наглядом російського воєводи, отож йому дали і російську назву: «Сумін город». Саме так спочатку іменувалося в усіх документах наше місто.

Ключ для пояснення такого його найменування знайти неважко. Найдавнішими назвами в географічній топоніміці справедливо вважають назви річок. Зрозуміло, чому це так. Ріки відігравали дуже важливу роль в житті наших предків. Під час переселень ріки вказували людям напрямок. Вони служили за найзручніший засіб зв'язку. Вони годували, поїли. По ріках відбувалося розселення людей. Отож не дивно, що від рік успадкували свої імена численні міста нашої країни, в тому числі Москва, Свіяжськ, Оскол, Жиздра, Хорол, Острогорськ й інші. В нашому краї це саме треба сказати про такі однойменні з ріками населені пункти, як Ромни, Конотоп, Шостка, Грунь, Есмань, Терни, Вири, Клевень, Сироватка тощо.

Герольдмейстер М.Щербатов, який власне в 1775 р. і розробив герб міста як знак для прапора Сумського гусарського полку, керувався легендою про виявлені в районі майбутньої Сумської фортеці козаками Г.Кондратьева трьох сумок із золотом, загублених чи то кур'єрами Хмельницького, чи то царськими посланцями. Але найімовірніше, що своєю назвою місто зобов'язане річкам Сума (тепер Сумка) і Сумка (тепер Стрілка), які задовго до заснування міста мали таку назву.

Суми засновують на правому березі Псла, на місці старого городища, саме там, де в Псьол вливалась річка Сума, яка в свою чергу приймала тут у себе річку Сумку. По імені річки Суми було названо й побудовано біля неї місто.

Але може виникнути питання: чому нове місто не успадкувало назви річки Псла, набагато більшої проти своєї притоки Суми з Сумкою?

Пояснюється це тим, що назву Псьол було вже одного разу використано в російській географічній номенклатурі. «Городом на Псле» звалося побудоване за наказом Івана IV в гирлі Псла місто-фортеця. Проіснувало воно, правда, недовго. З дипломатичних міркувань, у зв'язку з зміною політики щодо Криму, Іван IV змушений був ліквідувати місто на Пслі. Відтворювати його назву, хоча б і щодо іншого пункту, звичайно, не годилося. Тому-то й нове місто, засноване в 1652 році на Слобожанщині, назвали Суміним городом, тобто місто на річці Сума. В народі почали його звати дещо інакше: просто Сумами.

Люди здавна почали селитися по обох берегах Псла. Вже у II - VI століттях нової ери тут жили слов'янські племена. У VIII - X століттях в районі колишнього села Тополя (нині вул. Тополянська міста Суми) існувало поселення сіверян, а на Луці до теперішнього часу збереглися залишки великого городища часів Київської Русі, яке деякі історики ототожнюють з давньоруським містом Липецьк.

 У відношенні року заснування міста Суми в істориків і краєзнавців єдиної думки немає. Називаються роки 1652 і 1655. Найбільш вірогідним тепер вважається другий варіант.

Припускають, що місто заселявся кількома хвилями переселенців з-за річки Дніпро, але засновником Сум вважається полковник Герасим Кондратьєв, який прийшов сюди, на територію Російської держави, в 1655 році з групою козаків-переселенців з містечка Ставище Білоцерківського полку. 

26 квітня 1655 вони відправили лист царю Олексію Михайловичу з проханням заснувати місто на його нинішньому місці: «Б'ють чолом ... бідні та поруйновані від ляхів і татар р. Ставище черкаси отаман Герасімка Кондратьєв та рядові козаки, всіх 100 чоловік ... прийшли ми через Дніпра ... з женишком і дітками і пришед стали на Пслі річці біля річки Сум ... ». (Так пише протоієрей Олександр Двінятін в книзі «Я кличу живих, я плачу за мертвими»).

 Москва дозволила козакам тут влаштуватися, і протягом 1656 - 1658 років під керівництвом російського воєводи К.Ю.Арсеньева будувалася фортеця.

 Через короткий час така назва стала офіційною.